«Стиснена» альтернатива
Скраплений і стиснений газ — один із головних альтернативних паливних ресурсів. Перспективи галузі обговорювалися в Києві на спеціалізованому 10-му Міжнародному газовому форумі.
Головна мета форуму — популяризація використання газу як моторного палива для транспорту, а також у комунальному та енергетичному господарствах. Основна його тематика — саме таке паливо.
Україна входить до першої десятки країн світу з кількості автомобілів, які використовують газ. Їх парк в Україні оцінюється в 200 тис. одиниць (для порівняння: у Росії — удвічі менше). При цьому експерти, беручи до уваги матеріальне становище більшості населення України й постійне зростання ціни на бензин, прогнозують, що найближчим часом ця кількість може істотно збільшитися.
Технологіям переустаткування автомобілів для використання газу й похідним розробкам була виділена більша частина виставкових площ. Представлено новинки як українських, так і зарубіжних компаній, зокрема італійських (Італія — європейський лідер галузі),— від сучасних перехідників і клапанів до автомобільного газобалонного обладнання й заправних комплексів. Суміжний розділ виставки демонстрував технології та обладнання для виробництва, скраплення, стиснення, очищення й транспортування різних газів.
НеНОРМАльна ситуація
Дмитро Шелудяков, директор із маркетингу компанії «Пропан-Сервіс», відзначив: в Україні таке паливо досі сприймається як «соціальне». І це незважаючи на те, що вже зараз можна бачити зацікавленість великого бізнесу, який має великі автопарки, у використанні скрапленого газу як альтернативи бензину й ДП. Не останню роль тут відіграла й криза. Власники авто почали шукати більш дешеве паливо, а бізнесмени — можливість зберегти свій капітал.
— Криза підстьобнула розвиток мережі автогазозаправних станцій, — говорить Дмитро Петрович. — Боячись втратити гроші, підприємці звернули увагу на цей вид діяльності. На моторний газ у нас у країні стабільний попит, тому ризики втратити вкладення мінімальні, а рентабельність висока. Наприклад, устаткування невеликої АГЗС на 10 кубометрів коштуватиме 200 тисяч гривень, а термін окупності становитиме від одного до півтора років.
— У якому саме сегменті газівники зазнають найбільших труднощів?
— Дозволю собі згадати слова класика: у нас дві проблеми — дурні й дороги. З одного боку, нестача залізничного транспорту для транспортування газу і його фізичне зношення. Про стан автодоріг нема чого й говорити. А з іншого — відсутність із боку держави яких-небудь заходів щодо розвитку галузі. Що ж до інженерного потенціалу, то тут усе в нормі. Наприклад, в Україні вже налагоджений випуск газовозів (на базі чеських цистерн) і обладнання для АГЗС…
Із цим згодний Микола Уланов, директор КБ Інституту технічної теплофізики НАН України, доповідь якого була присвячена скрапленому природному газу. За його словами, у багатьох країнах світу для громадян, які експлуатують автомобілі на цьому виді палива, уведені пільги. В Україні такі ініціативи поки неактуальні. «У Росії до Олімпіади-2014 ухвалена державна програма, за якою муніципальний транспорт повинен перейти на газомоторне паливо, — навів приклад Микола Маранович. — Наш інститут звернувся в Мінтранс для того, щоб розробити таку програму в Україні до Євро-2012. І замість півтори тисячі автобусів на дизелі, які планується ввести в експлуатацію під Євро, замовити машини на газі. Але нам відмовили».
Підсумок форуму підбив директор Газової асоціації України Сергій Ковальов. «Чи потрібні газомоторні технології в Україні? Так, потрібні. Чи перспективні вони? Так, перспективні. Але на цей час набагато більше проблем, ніж рішень. Наприклад, у нас немає ринку скрапленого газу. Україна не може його імпортувати, оскільки немає прописаних стандартів і вимог до цього продукту». Що ж до ініціативи введення до Євро-2012 муніципального транспорту на газі, то він відзначив: «Це дуже приваблива перспектива. Але ми повертаємося все до тієї ж проблеми: в Україні немає жодного літра палива, який би відповідав нормам. Бо немає самих норм. Тут потрібна розроблена на державному рівні нормативно-правова база: хто й за що повинен відповідати під час експлуатації та ремонту транспорту на газі. І це не говорячи вже про інфраструктуру заправок, обладнання для ремонту авто та відповідних фахівців. Без цього такі пропозиції просто безглузді».
