Дешевше, чистіше, ефективніше
Норвезька програма — нове слово у вирішенні проблем «чистого виробництва».
У Дніпропетровській торгово-промисловій палаті відбулося врочисте закриття програми «Чисте виробництво та енергоефективність. Норвезька модель», про презентацію якої «УТГ» (№49) писала в грудні 2009 року. На думку організаторів, основну її мету досягнуто. Проекти, розпочаті на деяких підприємствах, демонструють підвищення економічної ефективності виробництва за рахунок економії споживання води та енергії, скорочення викидів та кількості відходів за одночасного підвищення якості продукції та виробничої безпеки.
За словами координатора норвезької програми в Україні Олени Берстад, це співробітництво дало добрі результати. Кілька дніпропетровських підприємств скористалися пільговим кредитуванням від NEFCO (Екологічної фінансової корпорації північних країн) і вже успішно впроваджують у виробництво свої розробки, створені за участю норвезьких інженерів.
— Пані Берстад, чому саме Норвегія вчить світ чистого виробництва?
— Є багато програм, які припускають навчання зовнішніх консультантів, щоб вони потім приходили на підприємство й розробляли проекти. Але потім консультант іде на інше підприємство, і що залишається? Усе той же малокваліфікований власний персонал. У норвежців підхід інший. Вони прагнуть активізувати інженерний склад безпосередньо на виробництві, тож підприємство вже не витрачатиме гроші на зовнішніх консультантів. Ці люди стають, по суті, власними проект-менеджерами, які вміють створювати й презентувати проекти, економічно їх обґрунтовувати, домагатися фінансування.
Не можу сказати, що ми одержали велику допомогу з боку центральної або навіть місцевої влади. Але добре вже й те, що ніхто не заважає. Інша річ, що треба дохідливо пояснити владі, де вона втрачає. І в Дніпропетровська, мені здалося, це може вийти. Хоча б тому, що тут є, наприклад, такий чудовий фахівець, як професор кафедри екології Придніпровської академії будівництва та архітектури Григорій Шматков, який дуже багато робить для того, щоб достукатися до представників влади. Саме він ініціював проведення нашої програми в Дніпропетровську.
Програма фінансується норвезьким урядом до літа 2011 року, і Дніпропетровську в цьому бюджеті передбачено чималу частку. Правда, тільки за умови справжньої зацікавленості директорів промислових підприємств.
— Ви говорили, що норвезькі інвестори вклали 1 мільйон євро в реалізацію програми в Дніпропетровську. Чи вже є відчутна віддача від упровадження проектів?
— Звичайно, уже впроваджено декілька розроблених під керівництвом наших викладачів проектів. Загальний ефект від їхньої реалізації становитиме 1 мільйон євро економії на рік — на ресурсах, на воді, на електроенергії, на викидах. І це результати тільки перших проектів, написаних нашими учнями. Знання ж, отримані ними, звичайно, дадуть згодом ще більше.
— Ці проекти можна тиражувати на інші підприємства?
— У принципі, можна. Знову ж, потрібний перспективний, зацікавлений у економічних показниках директор. Є багато готових проектів, пропонованих інженерами на підприємствах, але в підсумку — до директорів або не достукатися, або вони не зацікавлені в розвитку «чистого» виробництва, і згодом проект заморожується.
— Керівництво яких дніпропетровських підприємств виявилося найбільш просунутим?
— У нас була дуже плідна співпраця із хлібозаводом № 9, трубним заводом, фабрикою «Біола», підприємством «Промметиз». Придніпровська ТЕЦ, наприклад, спочатку прислала дівчину з відділу екології, імовірно, для «галочки». Але згодом долучилися інженери, технологи й зробили неймовірний проект, який приніс підприємству на $300 інвестицій $300 000 економії на газі.
Із перших уст
Володимир Журавльов
Керівник робочої групи проекту для ТОВ «Меф», який здобув сертифікат про навчання
— В Україні одне з актуальних питань — очищення промислових стічних вод. Наша група інженерів під час навчання розробила й запропонувала проект із очищення стічних вод дільниці виробництва емульсолу для ТОВ «Меф» із застосуванням двох перспективних методів флотації та ультрафільтрації, що дозволяють досягти майже безстічного виробництва. Ще за радянських часів Українським НДІ технології машинобудування розроблялася ціла серія проектів «чистого виробництва» для гальванічних цехів. Але все це вимагає серйозного фінансування, тому в повному обсязі дотепер не реалізовано. Проте з огляду на норвезькі підходи методологію, інструментарій та екологічні проблеми, характерні сьогодні для України, я вважаю, що українські промисловці можуть досягти досить перспективних результатів. Наприклад, наш проект після впровадження має цілком запобігти потраплянню найменших домішок емульсолу в природні водойми.
