Діалог цивілізацій

Останні відкриття переконливо підтвердили: дельфіни — розумні істоти з високорозвиненим головним мозком, а можливо, навіть зі своєю цивілізацією.

Ієрогліфи для дельфіна

Зовсім недавно з’ясувалося: дельфіни володіють писемністю. Вони «відтворюють» ієрогліфи, подібні до давньоєгипетських. Це довели відомі дослідники косаток Джек і Донна Кассевіц, засновники некомерційної організації «Всесвітнє Серце». Вони ж стали авторами великого проекту «Поговоримо з дельфінами».

Перших спроб лінгвістичного підходу до вивчення дельфінів було вжито ще кілька десятиліть тому. Наприклад, співробітники інституту проблем екології та еволюції РАН на чолі з доктором біологічних наук Володимиром Марковим нанесли на папір десятки тисяч дельфінячих сигналів і спробували їх систематизувати. До ієрогліфів вони не додумалися, бо креслили графіки. Але довели: сигнал дельфіна — дещо більше за значенням та інформаційним змістом, ніж наша лексична одиниця мови — слово. А словниковий об’єм цих сигналів величезний — близько семи тисяч, які дельфіни застосовують у повсякденному спілкуванні. Для порівняння: людина обмежується 800—1000 словами.

Джек і Донна Кассевіц скористалися результатами досліджень своїх колег з університетів США, які записали кілька сот комунікаційних сигналів дельфінів, у свою чергу запозичивши метод професора з Гарварда Джорджа Кінгелі Зіпфа. Учений застосував статистичний аналіз частоти літер і слів, що зустрічаються в мові. Він дозволяє визначити, наскільки інформаційною та впорядкованою, а отже розумною, може бути будь-яка навіть незнайома мова. За результатами аналізу зробили графік, і з’ясувалося, що людська мова (англійська, українська, російська й навіть японська) дає пряму лінію з нахилом. Якщо ж записується будь-яка абракадабра — на графіку лише пряма лінія без нахилу. Тобто лінія дельфінів така ж, як і наша — людська. Звідси висновок: мова цих ссавців несе інформацію. Джеку і Донні Кассевіц уперше вдалося записати її графічно.

Зображення дельфінячих чи то літер, чи то слів дослідники виявили, застосувавши оригінальний британський прилад. За допомогою спеціальної мембрани він дозволяє бачити й передавати на комп’ютер розподілені у звуковому промені частоти, які подає дельфін, і кожний «писк» стає картинкою, своєрідним ієро­гліфом. Учені назвали  ці кільцеві знаки симагліфами. Ієрогліфи — це симагліфи на папері. Можливо, дельфіни взагалі говорять і чують картинками, уважають науковці.

Член Міжнародного інституту дослідження дельфінів у Кембриджі (Англія), фахівець у галузі штучного інтелекту та комунікацій, професор Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» Олександр Ющенко коментує досягнення Джека і Донни Кассевіц так:

— Відкриття подружжя Кассевіц — визначний прорив у сучасній дельфінології. І хоча косатці — унікальному творінню природи — понад 20 мільярдів років, можливості цього ссавця сучасна наука вивчила ще вкрай недостатньо й використовує лише на долі відсотка.

Афаліна в білому халаті

У 80-ті роки дельфін набув нової професії — лікаря-психотерапевта. Численні експерименти довели: біоенергетика, ультразвукові хвилі дельфінів справляють величезний вплив на людину, їх акустичні сигнали коректують і поліпшують стан її здоров’я. У Норвегії, Голландії, Японії, США, Англії, Канаді за допомогою китоподібних давно лікують тяжкі психози, аутизм, хворобу Дауна, церебральний параліч.

Серйозних результатів у дельфінотерапії досягли співробітники розташованого в Севастополі науково-дослідного центру «Державний океанаріум» Міністерства оборони та Національної Академії наук України. Зокрема, тут розроблено спеціальний комплекс водних вправ людини з дельфіном афаліною, що дозволяє лікувати дитячі неврози, енурез, фобії, заїкання, полегшувати стан хворих на оліго­френію, а також допомагає знімати стресове навантаження, адаптуватися до інших складних соціально-побутових умов.

Методи дельфінотерапії, як зазначають спеціалісти океанаріуму, дуже різноманітні. Але найефективніші — прямі контакти. Тут і безпосереднє спілкування, і ігри, і ласкавий доторк до морського друга, і так звана «буксирування», коли пацієнт, тримаючись за спинний плавник, вільно та розслаблено пливе поруч із дельфінами.

Перш ніж залишити хворого наодинці з морським ссавцем, з ним неодмінно розмовляє лікар. Тут — свої тонкощі: дуже важливо, щоб людина, яка йде «на прийом» до дельфіна, була розкута, розслаблена. Лікар допомагає пацієнту в доборі індивідуального тексту для спілкування з афаліною, спеціально навченою до лікування. Підготовлені таким чином хворі швидше одужують.

Під час дельфінотерапії фахівці океанаріуму виявили надзвичайно цікаві прояви тонких структур — біополів. Так, після плавання з дельфіном у дітей, хворих на неврози, олігофренію, енурез, біополе збільшується в два-три рази. Тут дуже важливе попереднє настроєння пацієнта на добро, що у свою чергу сприяє настроюванню його біополів на спільну хвилю коливань біополя дельфіна. Можна сказати, що відбувається своєрідне збалансування енергетики організму людини з енергетикою ссавців, чия біопольова оболонка в десятки разів більше від нашої. Лікування для морських ссавців не минає безслідно: наприкінці сеансу спілкування з тяжкохворими дітьми біополе дельфіна помітно зменшується.

Давно відомо, що півкулі головного мозку людини працюють немов у протифазних ритмах: ми підпадаємо під вплив тієї з них, яка на цей час домінує.  Спеціалісти океанаріуму вперше встановили, що протягом сеансів дельфінотерапії лікуванню захворювань, окрім коректування біополя, сприяє ще й вирівнювання енергетичного потенціалу обох півкуль. Іншими словами, зникає домінування художнього, образного або логічного мислення — ритми обох півкуль синхронізуються. Якщо врахувати, що центри мозку людини являють собою начебто різні діапазони, які вібрують у резонансі з певними хвилями, то, схоже, чим більше у неї розвинуті аналітико-інтелектуальні здібності (ліва півкуля), тим більше вона схильна до гумору, а отже, і до зцілення.

Учені океанаріуму вважають, що під час лікування хворого у дельфінів виникають резонансні «відносини» з людиною, з її фізіологічними функціями та психічним станом, завдяки чому вони поновлюють її тонку структуру і коректують біополе.

Моделі еволюції

— Схоже, ми на порозі принципово нового етапу в дельфінології, — уважає Олександр Ющенко. — Треба шукати нові підходи в контактах людини і дельфіна. Саме такий нестандартний підхід до проблеми взаємин із цими морськими ссавцями ми й пропонуємо у нашому спільному із фахівцями океанаріуму проекті «Інтелект дельфіна».

— А чим ваша ідея відрізняється від інших програм, що розробляються в різних країнах світу?

— Ми не намагаємося оцінити рівень інтелекту дельфіна (це вже зроблено), а ставимо нову мету — сформувати його інтелект, налагодити плідний діалог із братами за розумом.

Тут важливо зауважити, що цей діалог має відбуватися в умовах інформаційної взаємодії людини і дельфіна за допомогою комп’ютера. Ми відштовхуємося від того, що інтелект людини формується суспільством, і ті діти, які живуть поза ним, по суті відрізняються від нас. Якщо така дитина потрапляє у суспільство у віці від 12 років і більше, вона не може адаптуватися до нього. Річ у тім, що нейронна мережа людини в процесі дорослішання формується соціумом: батьки, дитячий садок, школа, інститут… У людини, яка випадає із суспільства, генетично інша програма, фактично інша сутність.

У вищих ссавців нейронна мережа має властивість пластичності, тобто формується під інформаційним впливом. Виходячи з цього, мною була розроблена нова методика: молодого дельфіна навчали в режимі інформаційного контакту не один рік, але за прискореною програмою, як у людей. Ця інформація спрямована на зростання свідомості, тобто ми маємо моделі еволюції.

Еволюція на нашій планеті відбувалася у двох фундаментально різних середовищах — в океані й на суходолі, а отже, за різними принципами. В океані вона спрямована на пристосування до середовища; на суходолі, де більше видів — на боротьбу з конкурентом. Людина агресивна, вона перетворює всю іншу природу, упроваджуючи все нові й нові технології, а дельфін, судячи з усього — начебто генетично більш досконала форма матерії. Вона не впливає на середовище.

Американські дослідники вважають, що на Землі існують дві культури, дві цивілізації —  людини і дельфіна. От ми й пропонуємо налагодити діалог між ними. У разі успішної реалізації нашого проекту (до речі, схваленого відомим дослідником дельфінів Джоном Ліллі) можуть підтвердитися фундаментальні можливості інтелектуального розвитку вищих видів дельфінів з їх високодиференційованим мозком, здатним до інформаційного сприйняття досягнень людської культури.

— І все ж таки: не дельфіни вивчають нас, а homo sapiens — дельфінів, прагнучи підкорити братів за розумом?

— По-перше, дельфіни, переконаний, теж вивчають нас. А по-друге, ні про яке підкорення не йдеться. Ми прагнемо до дружньої «розмови» на рівних. Можливо, наші морські друзі сприятимуть прогресу цивілізації, допоможуть нам у вирішенні наших нагальних  проблем.

— А чи не допоможе дельфін підвищити коефіцієнт інтелекту — IQ людини?

— Що ж, цілком імовірно. Але не фантазуватимемо, а працюватимемо.

Довідка «УТГ»

У світі налічується кілька видів дельфінів. Найбільш поширений і досліджений — афаліна. Найбільші з них досягають 3,5 м у довжину і ваги до 650 кг. Вони частіше зустрічаються біля берегів Великої Британії.

Наша чорноморська афаліна має скромніші габарити. У Чорному морі її близько 7 тисяч. Плаває цей дельфін зі швидкістю 40—60 км/год. При цьому добре стрибає: довжина стрибка досягає 10 м, висота — 5. Глибина занурення афаліни — 300 м, затримка дихання 15—20 хвилин. Живуть вони до 40 років.

Дельфіни мають п’ять основних органів почуття: зір (майже такий, як у людини), стереослух, нюх, дотик та смак. У афаліни своєрідний головний мозок, за будовою схожий на людський, а за вагою на 300—350 г більший. Та ж кора із сірою речовиною, ті ж нейрони, ті ж борозни, але лобні долі значно більші за людські.