Обладнання проти кризи
Гендиректор ЗАТ «Південмормонтаж» Ілдар Гібадуллін упевнений, що за скрутних для економіки часів необхідно вкладати кошти в розвиток підприємства.
Кризові роки стали часом найвищого підйому для ЗАТ «Південмормонтаж» (м. Херсон) — підприємства, яке змонтувало близько 90% всіх портальних кранів, що працюють у портах України, а також у інших країнах на узбережжі Чорного, Азовського та Каспійського морів. Рекордне збільшення обсягів робіт відбулося за рахунок укладених раніше великих угод з іноземними партнерами. Цього року спостерігається певне «осідання», але це поки не позначалося ні на зарплаті працівників, ні на виробництві в цілому. «Південмормонтаж» укладає зароблені кошти в придбання потужніших і сучасніших механізмів, що забезпечить його конкурентоспроможність на ринку. Про це — в інтерв’ю з генеральним директором ЗАТ «Південмормонтаж» Ілдаром Гібадулліним.
— Ілдаре Сіразейовичу, чому ви впевнені, що сьогодні варто витрачати гроші на дороге сучасне обладнання? Безперечно, виконувати великі обсяги робіт у найкоротший термін — дуже важливо, а де гарантія, що такі замовлення будуть завжди?
— Дійсно, основний вид нашої діяльності — монтаж — останнім часом «осів». Потенційні замовники в кризу скорочують насамперед розміри капітальних вкладень: менше будують і монтують, менше закуповують обладнання та оновлюють його. А це наш хліб.
Крім того, несприятлива ситуація склалася з ремонтом кранів в українських державних портах. Як правило, вони намагаються заощадити гроші. Мотивація проста. Фактично вся техніка там застаріла. Більша її частина — крани, закуплені ще за радянських часів. У найкращому разі — у 90-ті роки. Деякі виробили по два нормативних терміни. Але їх не списують. Ці крани вже мають нульову залишкову вартість. Щоб їх підтримувати в «живому» стані, потрібні фінансові вливання. Вироблена техніка періодично вимагає повторного капітального ремонту. Сенсу в старому обладнанні немає і, природно, порти намагаються якнайменше в нього вкладати. Це негативно позначається на обсягах наших робіт.
Але все-таки перспективи є. І для цього, повірте, треба купувати нову техніку. Зокрема, ми тісно співробітничаємо з Новокраматорським машинобудівним заводом, який справедливо можна назвати лідером галузі. Зараз там почали виробляти портальні крани. Ми вже змонтували кілька таких кранів в Одесі та Феодосії, плануємо монтувати в Ізмаїлі, намічається ряд контрактів і в портах інших міст. Також ведемо переговори з однією із близькосхідних держав. Крім того, укладаємо контракт з однією із країн СНД. Є надія й на те, що деякі замовники повернуть нам борги.
— Чи позначається зниження обсягів на режимі роботи компанії, зарплаті співробітників, умовах їхньої праці?
— Наше підприємство, як і раніше, працює у звичайному режимі, щоправда, розмір премій зменшився. Завдяки сумлінній роботі нашої служби охорони праці, а також повному забезпеченню працівників засобами індивідуального захисту, з 2007 року в нас не сталося жодного нещасного випадку на виробництві. Крім того, ми обладнали за євростандартом побутові приміщення, облаштували кімнату відпочинку. Для співробітників є сауна та тренажерний зал.
— Розкажіть про найбільші підприємства, з якими вам доводилося працювати і з якими є перспективи співробітничати надалі.
— Знову ж назву Новокраматорський і Старокраматорський машинобудівні заводи. Коли херсонський завод «Паллада» поставляв доки для заводу з утилізації атомних підводних човнів на Камчатку, монтували там крани. Із найбільших проектів відзначу ще монтаж обладнання вуглеперевантажувальних комплексів у Маріупольському та Південному портах, роботи на вугільному терміналі Східного порту, спорудження фосфоритного терміналу порту Південний, будівництво контейнерного виробництва на Іллічівському судноремонтному заводі, цеху з виробництва ліхтерів на Кілійському судноремонтному заводі, монтаж портального крана в місті Усть-Кут (Росія) та грейферних перевантажувачів у Новосибірську й Москві. Фахівцями нашої компанії змонтовані сотні портальних кранів виробництва Kranbau Eberswalde і Ganz Danubius як у портах, так і на суднобудівних заводах країн СНД.
— Розкажіть усе-таки, що за унікальну техніку ви купуєте для роботи і які найближчі плани розвитку підприємства?
— Частину коштів, зароблених за останні два роки, ми вклали в придбання нового автомобільного крана вантажопідйомністю 180 тонн. На півдні України такий кран є тільки в Одеській області. Він нам необхідний для монтажних робіт, а також для розвантаження великовагових вантажів у портах, на залізничних станціях. Ми його вже випробували в Керчі при розвантаженні конструкцій для майбутнього будівництва цементного заводу. Зокрема, наш кран брав участь у розвантаженні монтажних вузлів вагою до 150 тонн. Цей кран дає нам можливість не тільки виживати, а й підвищувати конкурентоспроможність як монтажної організації. Хоча ми й без того непогано оснащені. У нас є 140-тонний кран, два 75-тонних, 30-, 25-тонні. Придбали наплавний верстат, зварювальне обладнання, яке дозволяє варити імпортні сталі. Таким обладнанням може похвалитися зовсім не кожне підприємство нашої галузі. Про придбання нової потужної техніки ми давно мріяли, адже без неї було важко конкурувати. Ми намагаємося розвиватися. Хоча зараз це досить складно. Приміром, нелегко було знайти лізингову компанію для придбання обладнання — занадто високі відсотки, багато інших проблемних питань. Хотілося б дещо іншого підходу з боку держави до аспектів розвитку підприємств нашої галузі.
— Який же зараз «підхід» у держави?
— На жаль, держава не тільки не стимулює нашу роботу, а й у певному сенсі блокує її. Наприкінці минулого року в нас із черговою перевіркою працювала міська податкова інспекція. Виявлені порушення, на наш погляд, є переважно надуманими. Ми позвали до суду і сподіваємося, що відстоїмо свої права.
Або, приміром, ми маємо право порушувати питання про повернення ПДВ. Але, знаючи про таку ситуацію на багатьох підприємствах, навіть не намагаємося одержати ці гроші, тим більше, що це не критична для нас сума. Хочеться вірити, що з приходом нової влади становище зміниться. Може, краще було б узагалі замінити ПДВ податком з обігу.
Але передусім хотілося б, щоб держава в особі Мінтрансу звернула увагу на технічний стан портів і нарешті «запустила» програму їхнього відновлення. Адже не можна, щоб техніка, яка на 96% виробила свій нормативний термін, працювала й надалі. Сподіваємося на зниження податків для законослухняних підприємств.
Добре б на державному рівні налагодити стосунки з Росією, які в останні роки значно ускладнилися. Гадаю, із цим погодиться багато компаній, які співробітничають із цією країною. Ми зазнаємо чималих труднощів, працюючи в Росії. Першочергові проблеми стосуються тимчасового вивезення обладнання та інструменту для виконання робіт на російських підприємствах. Для українців купувати необхідний інструмент у Росії проблематично, тому ми оформляємо тимчасове ввезення й вивезення. Вивезти ми мусимо абсолютно все, що ввозили, до останнього гвинтика. Та це неможливо, оскільки строк виконання замовлення може досягати й двох років. За цей час, звичайно, частина обладнання ламається, виходить із ладу, інструменти губляться, що спричиняє серйозні проблеми на митниці — спочатку на російській, а потім — на українській.
— Чи є у вас іноземні інвестиції?
— Немає. Причина — в умовах, створених в Україні для їхнього одержання. Ми просто не зможемо відробити ці гроші — занадто високі відсотки. Проте зараз розглядаємо одну з найбільш прийнятних для нас пропозицій.
У мене немає сумнівів, що подолаємо тимчасові труднощі. «Південмормонтаж» знав і набагато гірші часи. У 90-ті роки ми були однією з небагатьох організацій галузі, яка вижила й розвивалася. А з нашими нинішніми перспективами, потужностями та готовністю працювати 24 години на добу, я впевнений, утримаємося на плаву.
Ілдар Гібадуллін
Народився 6 жовтня 1958 року в м. Холмську (Сахалінська область)
З 1975 по 1980 рік — навчання в Одеському інституті інженерів морського флоту.
Після успішного закінчення інституту призначений за розподілом на роботу в управління «Південмормонтаж» (Херсон).
Перша посада в «Південмормонтажі» — майстер.
З 1983 року — виконроб.
1999 року призначений головним інженером.
2004 року обраний директором ЗАТ «Південмормонтаж».
З 2006 року — генеральний директор ЗАТ «Південмормонтаж».
Довідка «УТГ»
ЗАТ «Південмормонтаж». Компанія заснована в 1944 році як стратегічний об’єкт із перспективною й дуже важливою метою — відновлення морської транспортної галузі в післявоєнні часи. Спочатку була створена «Херсонська монтажно-відбудовна дільниця», яка пізніше перейменована на «Південне монтажне управління УПМО ММФ (Південмормонтаж)». Завдання — відновлення, будівництво перевантажувальних комплексів і монтаж вантажопідйомних кранів на об’єктах Чорного та Азовського морів. У подальшому діяльність організації поширилася на морські об’єкти Каспійського моря й усього СРСР. На основі цієї структури в 1994 році було утворено ЗАТ «Південмормонтаж».
На сьогоднішній день компанія — унікальне підприємство, яке виконує монтаж та ремонт важкого перевантажувального обладнання в морських, річкових портах і на промислових підприємствах.
Діяльність ЗАТ «Південмормонтаж» відзначена національними преміями «Золота торговельна марка» (2002 р.), «Діловий імідж» (2004 р.). Отримано сертифікат European Market Research Center і сертифікат системи менеджменту якості ISO 9001:2000. Компанія — дійсний член асоціації портів України «Укрпорт».
