Дожити до XXI століття
До 150-річчя видатного російського фізика та біолога Порфирія Бахметьєва.
«Якщо одного чудового ранку повісити перед цим апаратом щойно видрукуваний номер «Нового часу», то через декілька секунд у Владивостоці, наприклад, вийде фотографічне факсиміле першої сторінки цієї газети. Недалекий час, коли він буде уведений у загальний ужиток як апарат, що є для ока тим же, чим є телефон для вуха». Так описував майбутнє свого витвору — телефотографа — самобутній російський фізик-винахідник Порфирій Іванович Бахметьєв. У 1885 році, коли були написані ці рядки, йому було двадцять п’ять.
Безпосередньо продемонструвати передачу зображення на відстані вченому, на жаль, не вдалося, тож серед створювачів телевізора його ім’я згадується нечасто. А тим часом саме Бахметьєву належить покладена в основу телебачення ідея — розкладання картинки для її поелементної передачі.
На думку про прилад «далекобачення» ученого наштовхнув «телеграф, що розмовляє» Олександра Белла — запатентований у 1876 році перший електричний телефон. Однак до своєї революційної ідеї сам Порфирій Іванович, схоже, ставився не дуже серйозно, принаймні детальних схем не залишив. Це можна списати на вік винахідника: біографи вважають, що ідея телефотографа в Бахметьєва виникла ще в 1880 році, у двадцятилітньому віці. І тільки через п’ять років молодий фізик чомусь несподівано повернувся до свого студентського захоплення й опублікував про нього статтю в журналі «Електрика», рядки з якої ми навели вище.
Цікаво, що таку ж недбалість виявив інший батько телебачення — німець Пауль Ніпков: у 1884 році він запатентував обертовий диск із розташованими за спіраллю маленькими отворами, за допомогою якого можна було розкладати вихідне зображення, однак, не зустрівши підтримки свого винаходу, зрештою забув про нього, поки через сорок років зовсім випадково не побачив його на виставці радіоапаратури.
Будова бахметьєвського телефотографа була дуже оригінальною: фотокамера, що рухається, зчитувала зображення та передавала сигнал на… газовий пальник, але не прямо, а через електромагніт, що дозволяло регулювати яскравість. Це невипадково: ще бувши студентом Цюріхського університету, молодий фізик захопився явищами на суміжжі електрики та інших галузей — термоелектрики, електромагнетизму, електролізу розплавів. Ці розробки він не облишив і після того, як у сорокалітньому віці з фізика «перекваліфікувався» на біолога. Тільки тепер винайдення приладів стало для Порфирія Івановича не метою, а засобом. Наприклад, для вивчення температури тіла комах учений сконструював оригінальний термоелектричний термометр.
Бахметьєв-біолог відомий насамперед своїми роботами з анабіозу. Про можливість заморозити тварин, а пізніше розморозити й повернути їх до нормального життя ще в XVII столітті писав Роберт Бойль, один із кумирів Бахметьєва-фізика, тож несподіване захоплення Порфирія Івановича кріобіологією не таке вже й несподіване. Ученому вдалося продемонструвати реалістичність припущень Бойля, які два століття вважалися фантазіями, — спочатку на лялечках метеликів, а пізніше на кажанах. Правда, сьогодні біологи сперечаються, чи мав місце в дослідах Бахметьєва справжній анабіоз або ж спостережувані ним стани були просто глибоким охолодженням. Однак незаперечна заслуга вченого полягає у встановленні принципової закономірності: вихід з анабіозу можливий тільки доти, доки вода в клітинах організму перебуває в рідкому стані.
Успішні (принаймні у його власному розумінні) досліди з анабіозу ссавців вселили в ученого віру в можливість заморозити людину. Він був уражений перспективами, які відкривалися перед ним: писав про боротьбу з туберкульозом, про подовження життя, «подорожі в майбутнє». Одну зі своїх статей (напівжартівливо він визначав їхній жанр як «наукова фантазія») Порфирій Бахметьєв назвав «Рецепт дожити до XXI століття». «Остудити» науковий захват ученого та його прихильників (серед них були навіть добровольці, готові перевірити правильність бахметьєвських ідей на собі) намагався Дмитро Іванович Менделєєв, але наукові дискусії тільки підвищили суспільний інтерес до модної теми.
Про харизму вченого й популярність його ідей у Росії говорить той факт, що після смерті В. Леніна керівництво ВКП(б) всерйоз обговорювало можливість заморожування вождя для відродження у світлому майбутньому, хоча на той час проповідника анабіозу вже більше десяти років не було в живих. Популярність ця ще дивніша, якщо врахувати, що з більшістю ідей Порфирія Бахметьєва в Росії знайомилися заочно — за публікаціями в «Природознавстві та географії». Сам же вчений викладав у Софійському університеті, довго не наважуючись повертатися на батьківщину, де на нього чекав циркуляр царської поліції про арешт за організований ще в студентські роки в Цюріху «Соціалістичний гурток».
