Момент обертання
Як і будь-яке знакове явище, телебачення — плід колективної свідомості. Виникла потреба — з’явилася ідея, як втілити її в життя. Думка дає сигнал наступній думці, одна ідея чіпляється за іншу. А якщо не вистачає чогось для повноти картини, неодмінно знайдеться художник, здатний домалювати відсутню деталь. Відтворювати картини на екрані телевізора й дозволив диск Ніпкова. 22 серпня — 150 років від дня народження його створювача.
Судячи з того, що ще в 1840 році винахідник Олександр Белл передавав телеграфом зображення, потреба в телебаченні назріла вже до середини ХІХ століття. Але сама ідея передачі зображення на відстані на той час здавалася багатьом нереальною та дивною. Щоб дозріти, їй знадобилося чотири десятиліття. У 1880 році російський фізик і біолог П. І. Бахметьєв виклав у науково-технічному журналі «Електрика» принцип передачі зображення на відстані. Його ідея полягала в тому, щоб поділити (зараз би сказали «розгорнути») двовимірну картинку на окремі елементи, після чого задати для кожного свій електричний сигнал і послідовно передати їх по лінії зв’язку. Через сім років Генріх Герц відкрив явище фотоефекту — «виривання» електронів із речовини під впливом світла, щоправда, пояснити його до пуття не зумів. Рік по тому Олександр Столєтов провів досліди й виявив кілька закономірностей цього явища. Він же розробив прообраз сучасних фотоелементів, так зване «електричне око». Телебачення вже не здавалося абсурдним, бо мало теоретичне підґрунтя. До практики залишалося два кроки: перетворювач світлової енергії на електричну й механізм розгортання. Другий і запропонував світові Пауль Ніпков.
Упевнено про Ніпкова можна сказати тільки одне: ми знаємо про нього дуже мало. Він уважається німецьким винахідником, однак народився в Польщі у Поморському воєводстві, тому й слов’янське прізвище. Учитися почав у Пруссії, продовжив освіту в Берліні. Можливо, ореол загадковості навколо однієї з ключових персон у історії телебачення пояснюється тим, що Ніпков був відлюдкуватим, зануреним у свої думки: чи не дивно, що студент, замість того щоб гуляти на різдвяні свята, сидить удома? А в переддень нового 1884 року він у своїй кімнаті розглядав масляну лампу… Саме її світло й дало парубкові ідею створення диска з отворами за спіраллю для поділу зображення на окремі елементи. Так з’явився обертовий диск Ніпкова, виконаний із непрозорого матеріалу, на якому розташовувалося декілька отворів однакового діаметра на рівній кутовій відстані один від одного.
У 1885 році винахідник подав заявку на патент, у якій указав, що винайшов… електричний телескоп для відтворення світних об’єктів. Невідомо, чи замислювався він над пристроєм, у якому використовувався б такий диск, — на той час Пауль Ніпков закінчив освіту й утратив інтерес до передачі зображень. Він став конструктором і здобув за своє життя ще кілька патентів на інші винаходи. Свою студентську ідею він уважав нежиттєздатною, і незабаром патент був відкликаний через незатребуваність… Який же був подив Ніпкова, коли в середині 20-х років уже нового століття він побачив на радіоелектронній виставці свій винахід у дії, а саме в одному з перших телевізорів. Джон Байрд, наприклад, додумався встановити напроти диска фотоелемент, який перетворював світло, що проходило через отвори, на електричні сигнали. Розкладання зображення відбувалося за рахунок обертання диска. Приймальний пристрій працював у зворотному напрямку. Прийняті й посилені сигнали надходили на неонову лампу, перед якою розміщався диск Ніпкова, такий самий стояв у передатному пристрої. Цілу картинку дозволяло бачити саме швидке обертання диска.
Наступне десятиліття стало епохою зльоту механічного телебачення… і самого Ніпкова: влада третього рейха вважала, що Німеччина може претендувати на право бути батьківщиною телемовлення, а Пауля зробили прапором цього явища й почесним президентом першої у світі суспільної телерадіокомпанії Fernsehsender Paul Nipkow.
Пауль Ніпков помер у 1940 році, а в перші післявоєнні роки механічне телебачення було витіснене електронним, яке ґрунтувалося на ідеях Зворикіна, — більш точним, швидким і чітким. Сьогодні вважається, що в механічного телебачення не було шансів. А якщо уявити, що Ніпков не облишив своєї ідеї й не вважав її марною? Та й не була вона такою. Винахід знайшов своє місце й у ХХІ столітті: диск Ніпкова застосовується в потужних конфокальних мікроскопах і у швидкісній фотографії, його потенціал до кінця не вивчений і не вичерпаний.
